Раніше село Базальтове мало назву Янова Долина. Цей топонім зберігся в назві Івано-Долинського родовища базальтів, на базі якого працюють Івано-Долинський базальтовий кар’єр і геологічний заказник «Базальтові стовпи». У 1930-х роках на місцевих кар’єрах працювали тисячі робітників із навколишніх сіл. У 1934 році Міністерство сільського господарства Другої Речі Посполитої виділило 107 га землі для будівництва робітничого селища. Його проєктування частково ґрунтувалося на концепції робітничих колоній австрійського архітектора Адольфа Лооса. Генеральний план забудови затвердили 6 грудня 1935 року, а реалізацію розпочали у 1936 році. Селище мало регулярне планування з прямокутною сіткою вулиць. Уздовж них будували дво-, чотири- та шестиквартирні дерев’яні будинки на базальтових фундаментах. Янова Долина була електрифікована, мала водопровід і каналізацію. Більшість мешканців становили поляки. У центрі селища розташовувався громадський комплекс («блок»), де діяли кінозал, їдальня, готельні номери та службові приміщення. Також працювали школа, дитячий садок, поліклініка, електростанція, поліцейський відділок, торговельні ряди та стадіон. Майже всі споруди були дерев’яними. У 1934 році оголосили конкурс на проєкт костелу для 1200 вірян. Переможцем став архітектор Владислав Стахонь із Луцька, однак через початок Другої світової війни будівництво не завершили. Релігійні потреби громади забезпечувала дерев’яна каплиця Христа Спасителя. У ніч з 21 на 22 квітня 1943 року в Яновій Долині відбулися трагічні події. За українськими джерелами, підрозділи УПА атакували німецький військово-господарський пункт. Польські джерела стверджують, що жертвами нападу стали переважно польські цивільні мешканці. Після цих подій селище було спалене й більше не відновилося в тому вигляді, який мало у 1936–1943 роках.